Усі роботи вишиті на канві. Люди, їх волосся, їх одяг, всі речі та все тло вишите акриловою волічкою, а частини тіла — лице, руки і ноги — ниткою DMC муліне.

 
Наукові праці
  • Праця написана англійською мовою. Подані дані про парафії та священиків Станіславівської єпархії за період 1885 -1938 роки.
  • Праця написана англійською мовою. Подані дані про керівництво, парафії та священиків Львівської Архієпархії за період 1832 -1944 роки.
  • Праця написана англійською мовою. Подані дані про духовні і релігійні згромадження у Львівській Архієпархії за період 1885 -1938 роки.
  • Дане видання – переклад з англомовної праці, виданої у Римі. Це перший спiльний шематизм усiх єпархiй цiлої української католицької дiаспори, яка мала поза границями української нацiональної територiї у 1988 роцi 1175 парафiй i мiсiйних станиць. Про бiльшiсть з них подано iнформацiю щодо року заснування, року побудови церкви, кількість парафіян, iмена парафiяльних органiзацiй з роком заснування i кiлькiсть дітей, які навчалися релігії, та iмена священикiв з роками обслуги даної мiсцевості. Також подано 914 iмен духовенства, єпископiв, священикiв i дiяконiв, що працювали у 1988 роцi у дiаспорi, з бiографiчною iнформацiєю про кожного, з iменами семiнарiй, де вчилися та роками студій, i з усiми мiсцевостями, де працювали як священики чи диякони та у яких роках. Окремо подано список усiх монастирiв – чоловічих та жіночих – з iнформацiєю про кожен. Також окремо подано усi українськi католицькi науковi iнституцiї та українськi католицькi органiзацiї у дiаспорi. У шематизмi є 24 iлюстрацiї, а вкiнцi поданi 2 дiаграми, 19 мап i два алфавітні списки: імен та мiсцевостей.
  • В цьому виданні містяться історичні інформації, що стосуються єпархії, теологічної освіти, деканатів, парафій, священиків впродовж періоду з 1828 до часу знищення єпархії після Другої світової війни та в Адміністрації Лемківщини, створеній у 1934 р. Iнформацiя про Єп. Курiю, парафiї, монастирi, духовенство та статистики вiрних у парафiях наведена кожних 20 років, біографічна інформація про всіх священиків, які правили в єпархії впродовж цього періоду, 10 сторінок мап, що вказують розташування всіх церков єпархії, і алфавітний покажчик всіх церков та багатьох сіл, в яких не було церкви.
  • Це видання є перекладом англомовної праці, написаної з нагоди тисячолiття християнства в Українi-Русi. Вона подає митрополитiв та єпископів, православних i католицьких, що належали до київських митрополiй православної i католицької на теренi України i зв'язаних з нею обрядово українських територiй поза межами київської митрополiї (Закарпаття i Буковина: Мукачiв, Пряшiв, Гайдудорог, Мiшкольц i Чернiвцi) та дiаспори: Захiдна Європа (Англiя, Нiмеччина, Францiя i Югославiя), Сполучені Штати Америки, Канада, Полуднева Америка (Аргентина i Бразилiя) та Австралiя. Крiм того є також хронологiчна серiя єпархiй також на московських територiях, але тiльки до 1458 року i на бiлоруських до 1839, бо до того часу вони належали до Київської митрополiї i були її складовою частиною. Серiї подiлено на канонiчнi залежностi: константинопольську, римську i московську. Окрему групу складають автокефальнi церкви. Кожна з них подiлена на єпархiї. У єпархiях владики є упорядкованi хронологiчно з роками їхнього єпископства у данiй єпархiї. Про кожного єпископа є деякi данi, взятi з документiв, чи авторiв, коли i де були єпископами, головно про давнiших, а про новiших поданi також деякi короткi бiографiчнi вiдомости. Вкiнцi є 8 мап єпархiй у рiзних часах i один список усiх владик (861-1990), упорядкований хронологiчно. Це перша така праця про всiх владик на протязi тисячу лiт, зiбраних разом, як православних, так i греко-католицьких. Ця праця необхiдна для iсторикiв, бо значна частина тих владик брала
  • Праця написана латиною. У нiй представлено реформу монашого життя i централiзацiю українських та бiлоруських монастирiв, яку провiв Київський Католицький (Греко-католицький) Митрополит Йосиф Велямин Рутський у 1617 роцi. До того часу кожний монастир жив своїм власним життям i був залежний вiд мiсцевого єпископа. Митрополит Рутський об’єднав усi монастирi, подбав про один устав для усiх та про вибiр одної спiльної центральної управи, яку узалежнив вiд себе i своїх наслiдникiв, київських католицьких митрополитiв. Ця залежнiсть не була спершу чiтко визначена, мiж митрополитами та монахами йшли суперечки про обсяг залежности. Згодом дiйшло до порозумiння i частково обмежено вплив митрополита щодо монахiв на конференцiї монастирських делегатiв у Новгородку 1686 року, а ще бiльше ограничено на конвенцiї у Дубнi 1743 року. Автор представляє основнi проблеми та перебiг дискусiй, узгодження мiж монахами i митрополитами щодо дискутованих проблем. Вкiнцi подано список усiх монастирів (144) з 1748 по 1774 роки.
  • Праця написана англiйською мовою з нагоди тисячолiття християнства в Українi-Русi. Вона подає митрополитiв та єпископів, православних i католицьких, що належали до київських митрополiй православної i католицької на теренi України i зв'язаних з нею обрядово українських територiй поза межами київської митрополiї (Закарпаття i Буковина: Мукачiв, Пряшiв, Гайдудорог, Мiшкольц i Чернiвцi) та дiаспори: Захiдна Європа (Англiя, Нiмеччина, Францiя i Югославiя), Сполучені Штати Америки, Канада, Полуднева Америка (Аргентина i Бразилiя) та Австралiя. Крiм того є також хронологiчна серiя єпархiй також на московських територiях, але тiльки до 1458 року i на бiлоруських до 1839, бо до того часу вони належали до Київської митрополiї i були її складовою частиною. Серiї подiлено на канонiчнi залежностi: константинопольську, римську i московську. Окрему групу складають автокефальнi церкви. Кожна з них подiлена на єпархiї. У єпархiях владики є упорядкованi хронологiчно з роками їхнього єпископства у данiй єпархiї. Про кожного єпископа є деякi данi, взятi з документiв, чи авторiв, коли i де були єпископами, головно про давнiших, а про новiших поданi також деякi короткi бiографiчнi вiдомости. Вкiнцi є 8 мап єпархiй у рiзних часах i один список усiх владик (861-1990), упорядкований хронологiчно. Це перша така праця про всiх владик на протязi тисячу лiт, зiбраних разом, як православних, так i греко-католицьких. Ця праця необхiдна для iсторикiв, бо значна частина тих владик брала участь або мала значний вплив на рiзні події в Україні та в сусідніх країнах.
  • Праця написана у англiйською мовою. Це додаток до Шематизму Української Католицької Церкви. У нiй подано алфавітний список з короткими бiографiчними даними про все українське духовенство, 1903 особи, єпископи i священики, що працювали впродовж останнiх 237 років у дiаспорi. Для переважної бiльшості з них знайдено i подано дату i мiсце народження, дату i мiсце свячення та ім’я святителя, всi мiсця священичої дiяності у дiаспорi з роками працi, а при деяких також одне чи бiльше мiсць працi в Українi. Для померлих подано також дату i мiсце смерті. Вкiнцi подано список усiх єпархiй у дiаспорi зi списком усiх парафiй з датами установлення кожної, а також список усiх таборiв та українських скупчень у Нiмеччинi з мапкою та статистичними даними щодо кiлькості людей у таборах та рiзних мiсцевостях у 1945-1951 роках.
  • Праця написана англiйською мовою. Це перший спiльний шематизм усiх єпархiй цiлої української католицької дiаспори, яка мала поза границями української нацiональної територiї у 1988 роцi 1175 парафiй i мiсiйних станиць. Про бiльшiсть з них подано iнформацiю щодо року заснування, року побудови церкви, кількість парафіян, iмена парафiяльних органiзацiй з роком заснування i кiлькiсть дітей, які навчалися релігії, та iмена священикiв з роками обслуги даної мiсцевості. Також подано 914 iмен духовенства, єпископiв, священикiв i дiяконiв, що працювали у 1988 роцi у дiаспорi, з бiографiчною iнформацiєю про кожного, з iменами семiнарiй, де вчилися та роками студій, i з усiми мiсцевостями, де працювали як священики чи диякони та у яких роках. Окремо подано список усiх монастирiв – чоловічих та жіночих – з iнформацiєю про кожен. Також окремо подано усi українськi католицькi науковi iнституцiї та українськi католицькi органiзацiї у дiаспорi. У шематизмi є 24 iлюстрацiї, а вкiнцi поданi 2 дiаграми, 19 мап i два алфавітні списки: імен та мiсцевостей.
  • Праця написана англiйською мовою. У ній наведена коротка згадка про 29 колегiй i семiнарiй, 5 монаших чинiв, 12 закордонних колегiй та iнститутiв, 5 вiденських семiнарiй та два українськi закордоннi унiверситети, де студiювали українцi та частково й бiлоруси, які готувалися на священиків у Греко-католицькiй Церквi понад 400 рокiв. Поданий список усiх студентiв з деякими бiографiчними даними та роками студій. Є також окремий список тих, що одержали у згаданих школах докторати з поданням титулiв докторських тез i дат їх захисту. Вкiнцi є спiльний iнтегральний алфавітний перелік усiх студентiв.
  • Праця написана англiйською мовою. Подано список усiх митрополiй, єпархiй i екзархатiв, що iснували в Радянськiй Українi та дiяспорi у 1939-1980 рр. з поданням їх номенклатури та статистики, зібраної з напiвурядових католицьких публiкацiй, а саме: «Аннуарiо Понтiфiчiо» титули (1747-1980), статистика (1943-1980), Оффiшiал Католiк Діректорі (1914-1979), видання Схiдної Конгрегацiї (1932-1974). Подано також статистику українських католицьких згромаджень, ченцiв (6) i монахинь (16). Крiм того, є деякi співставлення статистик, 2 дiаграми i 3 мапи. Це перша загальна спiльна статистика Української Католицької (Греко-католицької) Церкви. Наведенi статистики дають образ, що собою представляла, особливо чисельно, ця Церква у 1980 роцi на пiдставi згаданих католицьких .
  • Праця написана англiйською мовою. У вступi подано коротко iсторiю всiх семiнарiй, що iснували у Київськiй католицькiй митрополiї та iсторiю 9 папських колегiй i семiнарiй, у яких вчилися українськi та бiлоруськi студенти, зокрема ширше подано iсторiю Львiвських папських семiнарiй. У Львовi заснувано спершу вiрменську семiнарiю у 1665 роцi, а опiсля у 1709 роцi українську. З декiлькох причин об’єднано обидвi семiнарiї пiд одним проводом, але вони залишалися до кiнця iснування як двi семiнарiї. У 1884 роцi австрiйський цiсар Йосиф II їх скасував, студентiв перевiв до заснованої ним у Львовi Центральної семiнарiї. Вкiнцi працi поданий список усiх українських студентiв, якi вчилися у цiй семiнарiї.
 
Виховні праці
  • У цьому виданні поданий аналiз трьох українських церковних зв’язків з трьома церковними центрами: Константинополя (Стамбулу), Риму i Москви. Всi три зв’язки названо унiями, бо вони були до певної міри пiдпорядкуваннями чи злуками (унiями) з названими центрами. Автор подає користi, чи некористi у минулому кожної унії та що вони дали для української самобутностi.
  • Обговорення деяких проблем i особистостей, зв'язаних безпосередньо чи посередньо з Берестейською ре-унiєю, критичнi завваги щодо цих проблем i особистостей.
  • У цій праці подано розважання про деякі аспекти виховання, необхіність розвинути своє власне особисте і національне виховання та знання. Праця написана для заохоти до науки всіх тих, хто хоче дещо знати про виховання, щоб замислилися над власним вихованням і знаннями та щоб прагнули чогось більшого навчитися.
  • В українській історії були і є різні проблеми і були та є різні їх причини. Деякі проблеми і їхні причини автор розглядає у нинішній своїй праці та старається коротко подати свою думку про них. У першій главі автор розглядає деякі проблеми із загальної української історії, у другій главі подає дещо з церковної історії, у третій главі – дещо про українських сусідів, у четвертій – деякі історичні документи. Щодо характеристики, то кожний народ має добрих і злих людей, своїх Каїнів і Авелів, людей і людисьок. Автор звернув увагу на негативи у сусідів, бо з хибами сусідів треби рахуватися, а також на серйозні негативи в українців, які треба би українцям за всяку ціну усунути і через відповідне виховання та формацію замінити позитивами. Загалом автор представляє і пише все без міфів та стереотипів, як він це бачив чи бачить здалека від рідного краю. У цій праці автор аналізує цілий ряд негативних фактів з української національної та церковної історії та свої рефлексії про це. Сумним фактом є те, що хоч ще римляни говорили, що історія є учителькою життя, але автору видається, що українців історія дуже мало навчила, бо раз-у-раз повторюють ті самі помилки. І тому не дивно, що українці понад шість століть провели в неволі. Справді й інші народи мали різні труднощі, але з них виросли, а українці століттями не досить старалися і ще не досить стараються і замало працюють, щоб вирости і стати на власні ноги і дійти до рівня західноєвропейських народів.
  • Автор представляє важливіші фактори, котрі повинні бути взяті до уваги при організуванні Української Держави, при втримуванні її незалежності та при обороні її існування. Чудом отримавши незалежність, українці повинні ніколи не повинні забувати про її збереження. А щоби цю незалежність вдержати, то мусять мати весь час на увазі національну ідею України і національну рацію стану України — добро України і українського народу, та повинні докласти всіх старань, щоб ту незалежність вдержати та оборонити.
  • Цю працю о. д-р Д. Блажейовський написав на 101-ім році життя і подав до друку та мав у планах написати ще хоч одну працю про московське переконування і натиск, що триває століттями... Та цього вже не встиг зробити. «На разі добре і те, що зроблено… Кожний народ має свою незалежність, бо її звичайно сам здобув. Українці самі не здобули, а незалежність їм сама прийшла, коли розпався Радянський Союз. Українські комуністи цю незалежність взяли і проголосили та тримають, бо націоналісти були у тім часі зайняті суперечками між собою, хто з них має право керувати Україною. Остаточно комуністи залишилися при владі, а що далі, це час покаже…
  • Праця поділена на 8 розділів. У них подано: загальні відомості про Києвовселенську Церкву в Україні; всі парафії, що належали в часі гайдамаччини та в часі до 1795 року до Києвовселенської Церкви, частина з яких була втрачена підчас великого московського переслідування за Катерини ІІ; список парафій, що поставили опір московській пропаганді і московському натискові у 1795-1796 роках і залишлися в єдності з Римом та зі Західною Церкою; список деканатів і парафій Холмської єпархії, знищених цілковито москалями у 1875 році. Згадано про ліквідацію Києвовселенської Церкви та навернення Сталіном києвовселенників на рідну православну віру (очевидно московську) на західноукраїнських землях (Галичині) у 1946 році. Також подано інформацію про києвовселенські парафії на українських землях – на Закарпатті, в Словаччині та Румунії; про духовенство і монастирі Української Києвовселенської Церкви; наведено список православних церков та монастрів в часі гайдамаччини і майже до кінця 18 століття. Вкінці праці автор подав мапи Київського князівства, де прийнялося і розвинулось києвовселенське християнство, мапи єпархій Києвовселенської Церкви перед її московським знищенням, мапи окупації України московським православ’ям і мапки московських окупаційних єпархій в Україні.
  • Для розуміння проблеми автор старається подати у цій праці критичний короткий перегляд укра¬їнської еліти протягом останньої тисячі років української історії аж до тепе¬ріш¬ніх часів. У першій частині книги розглядає історію України та її деякі негативні сторінки, а саме — брак елітарних провідників та пра¬ців¬ників. У другій частині він намагається представити, що можна би і що необхідно робити, щоб бодай частково виховати декого на елітарного працівника, подаючи свої думки щодо праці відносно виховання еліти. У третій частині автор представляє власне бачення щодо українського національного і церковного іконостасу та щодо зарахування до нього не завжди заслужених людей.
  • Українці, всі і кожний зокрема, повинні це для себе простудіювати і взятися до відповідної науки та до потрібної праці. У цій книзі автор намагається представити українську ситуацію в окремі періоди часу, аналізує наглядний брак взаємної спільноти, творчої ініціативи та взаємно корисної співпраці, тоді як у сусідніх народів почуття спільноти, творча ініціатива та взаємно корисна співпраця стояли далеко краще. Отож вони старалися скористатися з анархічної ситуації в Україні, зайняти її та навіть поділити Україну й українські території між собою.
  • «Пишу мої спомини, бо 21 серпня 2009 року зачав сотий рік мого життя і зачинаю відчувати, що вже зближається старість… Питаю себе, яка буде користь з моїх споминів та для кого, бо я не був жонатий і не маю дітей та внуків, щоб їм це лишити. А щодо загалу українців, то питаю себе, хто це буде читати і яку винесе користь для себе та чи буде якась користь з тих споминів для других, щоб читаючи мої спомини застановилися над своїм життям, що вони зробили для України і для Церкви та для своїх ближніх і що ще могли би та що ще можуть зробити, щоб як хтось візьме собі їхні спомини про їхню життєву працю, то знайде щось та зачне це наслідувати, щоб самому не зникнути цілком безслідно з того світу, але лишити по собі спомини, так щоб можна було згадати по смерті, яка була його праця та що лишив по собі по смерті… Мій життєпис простий, бо я не стрічав визначних людей та не мав з ними якоїсь спільної діяльності та якихось важливих розмов. Попри те, я таки старався дещо написати та ще дещо додав про релігійне та національне виховання, бо цього, на мою думку, українцям загально дуже бракує, і ще додав про деякі українські проблеми, над причинами яких треба би нам всім застановитися та дещо поліпшити, поправити або змінити».
  • У своїй новій книжці відомий теолог, церковний історик, публіцист о. д-р Дмитро Блажейовський роздумує над долею України, її минулим, теперішнім і майбутнім. Його своєрідні й досить часто загострені рефлексії дають підстави глибше задумуватись над помилками, які мали місце в боротьбі рідного народу за свою державність, аби їх не допускати в подальшому. Для кращої будучності України треба всім українцям простудіювати про те, що було в Україні, чого не було і нема та чому нема. Щоб це знати, то треба добре знати історію України і сучасне життя простудіювати, аби добре на це відповіс¬ти, тому що це є досить складна справа, бо є стільки партій в Україні та стільки Церков і церковних громад. Взагалі кажучи, кожний свідомий українець пови¬нен знати історію українського народу та в загальних рисах про його життя та культуру. Отже треба знати, як жив той народ і як дійшов до теперішності та яка є насправді його теперішність і який приблизно вигляд щодо будучності.
 
Про мистецтво
  • Релігійні взори на вишивання. — Рим, 1979, 1982, 1984, 1992, 1992. — Львів, 1995, 1996, 1998, 2000, 2002, 2004, 2005, 2008, 2008.
  • Альбом вишиваних ікон – найбільш повна збірка творів отця доктора Дмитра Блажейовського. До альбому увійшли розроблені автором зображення вишиваних ікон, фотографії церковного одягу та атрибутики, прикрашених вишивками отця, взори вишивок. Також представлені фотографії новоствореного Музею вишиваних ікон та образів у Львові і роботи послідовників. В альбом увійшли твори за 1973-1999 роки. Видання присвячене 2000-літтю Різдва Христового.
  • Музей і виставковий зал. 1. — Львів, 2009. — 32 с.
  • Музей і виставковий зал. 2. — Львів, 2010. — 32 с.
  • Альбом вишиваних виданий до 100-річчя отця доктора Дмитра Блажейовського. До альбому увійшли розроблені автором зображення вишиваних ікон за 2000-2009 роки. Сюди увійшли твори з новиз збірок «Українські релігійні вишивки» №№9-14. Як зазначає автор, дотримано продовження нумерації ікон, які були в попередньому альбомі 1999 року, щоб поєднати весь його доробок. Щоб легше було знайти рисунок, з якого вишито ікону, в альбомі подано також число взірця зі збірки (УРВ і URE). Альбом складається з семи частин: християнські ікони, чудотворні ікони Богородиці, Старозавітні ікони і деякі святі, святі жінки і мучениці за Христову віру, святі апостоли та святі мужчини, хоругви (на них зображені блаженні священномученики, проголошені під час апостольської подорожі папи Івана Павла ІІ в Україну 2001 року), Євангельські притчі. Вкінці розміщені світлини цікавих зустрічей з шанувальниками творчості отця Блажейовського.
 
Праці інших авторів
  • Сулик Степан. Як Степан став митрополитом. — Львів, 2001. — 691 с.
  • Королевський Кирило. Рим і обрядово-літургічні дискусії. — Львів, 2002. — 326 с.
  • Кузик Дарія. В обороні Церкви і народу. — Львів, 2006. — 432 с.
  • Казанівський Богдан. Шляхом Легенди. Спомини. — Львів, 2006. — 311 с.